Зарплати водіїв автобусів і маршруток в Україні: скільки реально заробляють у 2025 році?

Чому тема зарплат водіїв важлива сьогодні? Роль водіїв у транспортній системі країни. Водії автобусів і маршруток – це не просто працівники за кермом. Це люди, які щодня забезпечують пересування мільйонів українців. Вони відповідають за безпеку, комфорт і пунктуальність, часто працюючи в екстремальних умовах: затори, погані дороги, стрес, відповідальність за життя пасажирів. Уявімо собі ранок у великому місті без громадського транспорту – тисячі людей не дісталися на роботу, школярі – до школи, лікарі – в лікарню. А все тому, що водій не вийшов у рейс.

У цьому контексті питання, скільки заробляє водій – не просто економічне. Воно соціальне, психологічне і навіть політичне. Адже умови праці та зарплата напряму впливають на якість транспортного сервісу для всіх нас. Якщо водій змушений працювати по 14 годин на день за копійки, годі чекати від нього ввічливості, уважності чи швидкої реакції в критичній ситуації.

Попит на професію та актуальність інформації

З початком повномасштабної війни в Україні ринок праці суттєво змінився. Частина чоловіків мобілізована, частина виїхала за кордон, і професії, які раніше не вважались дефіцитними – як-от водій маршрутки – стали затребуваними. Багато компаній буквально “полюють” на водіїв, пропонуючи підвищену оплату, бонуси, гнучкий графік. Але чи справді це так? Чи справді водії зараз мають золоті гори? Чи все лишилось як було – важка праця за мізерну зарплату?

Далі в статті ми розберемо все по пунктах: регіони, тип транспорту, приватний і державний сектори, офіційні та “чорні” виплати. І все це – з цифрами, фактами та реальними прикладами на 2025 рік.

---

Середня зарплата водіїв автобусів в Україні

Статистика по регіонах: Київ, Львів, Харків, Одеса, Дніпро

У 2025 році середня зарплата водія автобуса в Україні коливається в межах 18 000 – 32 000 гривень, залежно від регіону, графіка, роботодавця та навіть пори року. Найвищі показники традиційно у Києві, де водій міського автобуса може розраховувати на 28 000 – 35 000 грн/міс, особливо якщо працює на КП “Київпастранс” або на приватних маршрутах із надбавками.

У Львові ситуація трохи скромніша – близько 22 000 – 28 000 грн/міс, але водії часто скаржаться на зношений автопарк і нерегулярну оплату. В Харкові та Дніпрі – в середньому 20 000 – 26 000 грн, при цьому у приватних компаніях можуть бути “преміальні” за нічні зміни або вихід у вихідні.

Цікавий феномен – Одеса. Тут сезонність відіграє ключову роль. Влітку, під час туристичного буму, водії можуть заробляти до 40 000 грн/міс, особливо на міжміських або приміських маршрутах. В інший час року – стандартні 20–25 тис.

Приклад з практики: скільки заробляє водій на маршруті №55 у Дніпрі

Щоб краще зрозуміти, як формується зарплата водія маршрутки в конкретному місті, розглянемо 55 маршрутка Днепр. Це популярний маршрут, який з’єднує важливі райони міста та має стабільний пасажиропотік упродовж дня.

Водії, що працюють на цьому маршруті, як правило, здають щоденний “план” у межах 1 800–2 200 грн, усе, що понад — їхній чистий прибуток. При стабільному русі та повному робочому графіку за місяць можна заробити від 32 000 до 42 000 грн. Залежно від того, чи це орендований транспорт чи власна маршрутка, частина прибутку йде на паливо, ТО та інші витрати.

Маршрут №55 показовий тим, що водії на ньому мають стабільний дохід, постійний пасажиропотік та передбачуваний графік. А отже — це гарний приклад того, як у регіоні можна реально заробляти, не виїжджаючи за кордон.

Зарплата на державних та приватних маршрутах

Якщо порівнювати приватний та державний сектори, то ситуація неоднозначна. Державні КП зазвичай пропонують менші базові ставки – приблизно 18 000 – 22 000 грн, але з офіційним оформленням, соцпакетом, оплачуваними лікарняними і відпустками. Працювати тут вигідно тим, хто цінує стабільність.

Приватні компанії платять більше – у деяких випадках до 40 000 грн/міс, але часто без офіційного працевлаштування. Усе залежить від кількості рейсів, змін, бонусів за економію пального, кількість пасажирів тощо. Мінус – велика відповідальність і практично відсутність соціальних гарантій.

---

Скільки заробляють маршрутники?

Доходи маршрутників у великих містах

Маршрутки – це окрема історія. Водії тут часто працюють на себе, або на власника транспорту, з певним “денним планом”. У Києві план зазвичай становить 2 000 – 3 000 грн/день, все, що зверху – прибуток водія. В середньому, за день маршрутник може заробити 1 500 – 2 500 грн, а за місяць – 30 000 – 45 000 грн, якщо працює без вихідних.

У Львові, Дніпрі, Харкові плани нижчі – 1 200 – 1 800 грн/день, і зарплати коливаються в межах 25 000 – 38 000 грн/міс. Важливо: тут усе залежить від пасажиропотоку. У погоду, коли не працює електротранспорт, водії заробляють більше. У періоди канікул чи карантину – навпаки.

Робота на себе або найманий працівник — що вигідніше?

Водії, які мають власну маршрутку, можуть заробляти вдвічі більше – до 60 000 грн/міс, але на них також падає тягар витрат: ремонт, техогляд, штрафи, паливо. Найманий працівник цього не несе, але й заробляє менше.

Цікаво, що багато водіїв працюють напівофіційно – договір є, але зарплата в конверті. Це створює ілюзію високого доходу, однак у випадку проблем зі здоров’ям, ДТП чи перевірок – такий статус може мати серйозні наслідки.

---

Вплив типу транспорту на рівень заробітку

Малий, середній та великий автобус: різниця в оплаті

Тип транспорту, на якому працює водій, напряму впливає на його заробіток. Водії малих автобусів (наприклад, “Богдан” або “Рута”) зазвичай отримують менше – через меншу кількість пасажирів і короткі рейси. Це 18 000 – 25 000 грн/міс.

Середні автобуси – ті самі “Івеко” чи “Еталон” – приносять до 30 000 грн/міс. А от великі машини, як “МАЗ”, “ЛАЗ”, “Неоплан”, особливо на міжміських або міжнародних рейсах, дозволяють заробляти від 35 000 до 60 000 грн/міс, а іноді й більше, якщо рейси щоденні або нічні.

Міжміські та міжнародні рейси

Міжміські перевезення оплачуються краще, але вимагають водійського стажу, категорії D+E та витривалості. Середній дохід тут — 40 000 – 55 000 грн/міс, особливо якщо є надбавки за пробіг, нічні рейси, витривалість.

Міжнародні рейси – зовсім інший рівень. Українські водії, які їздять на Польщу, Німеччину, Чехію – можуть отримувати до 1 000 євро/міс (~42 000 грн). Але тут складна логістика, довгі переїзди, потрібні документи і знання хоча б базової мови.

Зарплати у державному та приватному секторі

Чим відрізняються умови та бонуси

Різниця між державним та приватним сектором для водіїв автобусів і маршруток — як між стабільністю та свободою. У державних комунальних підприємствах (КП), таких як “Київпастранс” чи “Львівелектротранс”, умови праці більш регламентовані. Офіційна зарплата, соціальний пакет, чіткий графік, оплачувані відпустки та лікарняні — усе це дає певний спокій. Водій знає, що отримає свою зарплату вчасно, навіть якщо в країні складна ситуація.

Однак у державному секторі є й недоліки. Зарплата тут зазвичай нижча — в середньому від 17 000 до 24 000 грн/міс, рідше доходить до 28 тисяч. Крім того, техніка часто зношена, обслуговування транспортних засобів не завжди вчасне, і є бюрократія, яка пригнічує ініціативу.

Натомість у приватних перевізників ситуація зворотна. Тут платять більше — від 25 000 до 45 000 грн, іноді й до 60 000 грн/міс у великих містах. Власники маршрутів зацікавлені у прибутку, тому готові мотивувати водіїв преміями, надбавками, додатковими рейсами. Наприклад, за перевиконання “плану” можуть додати 5–10% до місячної зарплати. Але це також означає: працюєш більше — отримуєш більше. Хочеш вихідний — недоотримаєш.

Соціальні гарантії, лікарняні та відпустки

Головна перевага державної структури — це офіційне працевлаштування. Водій має право на оплачувані лікарняні, щорічну відпустку (мінімум 24 календарні дні), а у деяких випадках — навіть санаторно-курортне лікування. До того ж, у разі нещасного випадку чи ДТП, працівник захищений законом і страхуванням.

У приватних компаніях все інакше. Часто робота оформлюється як “ФОП”, або ж узагалі не оформлюється. Це означає відсутність будь-яких гарантій: хворів — не заробив, пішов у відпустку — сам собі сплатив. Деякі фірми практикують часткову офіційність: мінімум “по білому”, решта — в конверті.

Це створює подвійне навантаження на водія. З одного боку, він може більше заробити, з іншого — живе “без парашута”. У разі ДТП або конфлікту — розбирайся сам.

---

Графік роботи та вплив на доходи

Скільки годин реально працює водій

Графік роботи водія громадського транспорту — це не класичні “з 9 до 18”. Насправді все набагато складніше. Більшість водіїв працюють по змінах, часто з ранкового виїзду о 5:00 до завершення маршруту близько 22:00, а іноді й довше. Стандартна зміна триває 8–12 годин, але буває й по 14, особливо якщо “вихідні не передбачені”.

У приватному секторі багато хто працює за принципом “вийшов — заробив, не вийшов — мінус у кишені”. Саме тому водії іноді не беруть лікарняних, ідуть на зміну навіть із температурою або після безсонної ночі.

За стандартами, водій має відпочивати щонайменше 11 годин між змінами, але в реальності це не завжди дотримується. Особливо на міжміських маршрутах, де зміна може затягнутися на добу з кількома перервами.

Ще один приклад — реальні умови на маршруті №62 у Дніпрі

Цікавим кейсом для аналізу є 62 маршрутка Днепр — маршрут, який обслуговує густонаселені райони та забезпечує постійний трафік пасажирів протягом усього дня.

На цьому маршруті водії зазвичай працюють за умовами здачі щоденного плану в межах 1 600–2 000 грн. Усе, що перевищує цю суму, йде водієві. Таким чином, за місяць реальний чистий прибуток може становити 30 000–40 000 грн, залежно від зміни, днів роботи та пасажиропотоку.

Маршрут №62 має довжину, яка дозволяє зробити кілька “кіл” за день, що напряму впливає на прибутковість. До того ж, водії відзначають стабільність графіка та високий попит у години пік — що робить цей маршрут досить привабливим для заробітку. Варто враховувати витрати на пальне, амортизацію транспорту та оренду (якщо водій не власник авто), однак навіть із ними цей маршрут залишається прибутковим.

Погодинна, денна чи змінна оплата

Тип оплати — ще один фактор, що впливає на дохід. У державних КП зазвичай діє погодинна ставка, наприклад, 100–130 грн/год, плюс надбавки за стаж, нічні години, виходи у вихідні. Чим більше годин — тим більше заробіток. Тобто фактично — мотивація працювати більше, ніж передбачено нормою.

У приватних перевізників поширена система “денного плану”: роботодавець каже, скільки водій має здати наприкінці дня (наприклад, 2 500 грн), усе, що понад — твій прибуток. Тобто водій самостійно зацікавлений набирати більше пасажирів, швидше повертатися з маршруту, щоб “встигнути ще коло”.

На міжміських рейсах — ставка за кілометраж: 2–4 грн/км, плюс добові, іноді чайові. Це вигідно на довгих маршрутах (500+ км), але вимагає витривалості та досвіду.

---

Неофіційні виплати та “чорна каса”

Скільки “в конверті” заробляють насправді

Одна з найбільших тіньових зон ринку праці водіїв — це неофіційні зарплати. За оцінками самих працівників, до 70% маршруток в Україні працюють “у тіні”. Офіційно в трудовій — 7 100 грн, а в реальності — 30 000 і більше. Водій отримує основну частину “на руки”, без податків, без звітності, без гарантій.

Це зручно для роботодавця і привабливо для працівника, поки все добре. Але щойно виникають проблеми — лікарняний, конфлікт, ДТП, податкова перевірка — неофіційний статус перетворюється на пастку. Немає контракту — нема прав.

У великих містах “чорна зарплата” часто досягає 20 000–40 000 грн/міс, на міжміських маршрутах — ще більше. У регіонах трохи менше — 15 000–25 000 грн, але навіть ці суми часто не проходять через податкову.

Плюси та ризики неофіційного доходу

Плюси очевидні: вищий дохід, гнучкий графік, відсутність звітності, іноді — менше бюрократії. Але ризики теж великі:

• Жодних соцгарантій
• Проблеми з кредитами, іпотекою (немає довідки про доходи)
• Втрата стажу для пенсії
• Відсутність захисту у разі конфлікту з роботодавцем

Водії часто ставлять перед собою вибір: офіційно, але менше, чи “в тіні”, але з прибутком. У 2025 році багато хто все ще обирає другий варіант, особливо в умовах інфляції та зростання цін.

---

Витрати водія: на що йде частина заробітку

Технічне обслуговування, паливо, штрафи

Водій маршрутки чи автобуса — це не тільки працівник, а часто ще й власник бізнесу. Той, хто працює на себе, сам несе всі витрати, і вони часом “з’їдають” левову частку прибутку.

• Паливо: один з головних витрат. У 2025 році дизель коштує від 55 до 60 грн/л, а автобус може споживати 20–30 літрів на 100 км. Щодня — до 1 000 грн тільки на пальне.
• ТО і ремонт: щомісячне обслуговування — від 5 000 до 15 000 грн, залежно від стану техніки.
• Штрафи: за перевищення швидкості, порушення ПДР, неналежний стан транспорту — можуть доходити до 3 400 грн за раз.
• Мийка, шини, заміна оливи, дрібні ремонти — ще кілька тисяч щомісяця.

Самозайняті водії – які витрати на себе беруть

Власники маршруток або автобусів ще й реєструють ФОП (Фізична особа-підприємець). Це означає регулярну сплату податків, єдиного внеску (ЄСВ), облік фінансових операцій. Навіть без зарплати, щомісяця треба сплатити:

• ЄСВ — 1 430 грн
• Єдиний податок — від 1 300 до 2 500 грн, залежно від групи
• Бухгалтерія або платформа для звітності — ще кілька сотень гривень

У результаті, хоча “на руках” залишається більше, самозайнятість — це ще й відповідальність. Без ремонту, податків і дисципліни — можна швидко піти в мінус.

Зарплати водіїв за кордоном: чи є сенс їхати?

Порівняння з Польщею, Чехією, Німеччиною

Останні роки все більше українських водіїв виїжджають за кордон у пошуках кращих умов. Найчастіше – до Польщі, Чехії, Литви або Німеччини. Причина проста: вища зарплата, сучасні автобуси, чітке трудове законодавство і повага до праці.

У Польщі середня зарплата водія автобуса у 2025 році становить від 5 000 до 7 000 злотих нетто (близько 45 000–63 000 грн). У великих містах чи на міжнародних рейсах — до 9 000 злотих. Робочий графік більш структурований, часто 8 годин на день, з чіткими перервами. Роботодавці надають житло, або компенсують його частину, страхування, офіційне оформлення, а також оплачувану відпустку.

У Чехії ситуація схожа — від 30 000 до 45 000 чеських крон (приблизно 55 000–80 000 грн). Важливо: в Чехії дуже цінують досвід і стаж, а також знання чеської мови, хоча на міжміських рейсах вона не завжди обов’язкова.

Німеччина — топовий варіант, але й складніший. Тут водій автобуса може заробляти від 2 200 до 3 000 євро брутто (приблизно 90 000–120 000 грн). Однак тут більш жорсткі вимоги: знання німецької, відповідні сертифікати, підтвердження стажу, адаптація водійського посвідчення.

Чи є сенс їхати? Якщо водій хоче стабільності, вищого рівня життя і готовий вчити мову — безумовно так. Але треба врахувати витрати на дорогу, документи, страхування, проживання. Перші кілька місяців доведеться економити.

Скільки коштує отримати міжнародну ліцензію

Щоб працювати за кордоном водієм автобуса, треба не лише мати категорію D, а й пройти низку процедур. Ось приблизні витрати у 2025 році:

• Підтвердження стажу / довідка з України — безкоштовно, але потребує часу.
• Переклад і нотаріальне завірення документів — до 1 500 грн.
• Міжнародна медична довідка — 800–1 200 грн.
• Психологічна оцінка (вимагається у деяких країнах) — 1 000–2 000 грн.
• Адаптація прав (в ЄС) — до 300 євро.
• Навчання з сертифікацією (код 95 у ЄС) — 400–700 євро.

Разом — від 500 до 1 000 євро інвестицій. Але якщо потрапити до надійної компанії, ці витрати окупаються вже за 2–3 місяці.

---

Які фактори впливають на рівень зарплати

Стаж, маршрут, досвід, дисципліна

На практиці двоє водіїв можуть працювати в одній компанії, але заробляти абсолютно різні суми. Чому? Бо рівень зарплати формується з багатьох змінних.

• Стаж — водії з досвідом понад 10 років часто мають вищу оплату (плюс 10–20% до ставки), бо вважаються більш надійними.
• Маршрут — внутрішньоміські маршрути зазвичай оплачуються менше, ніж міжміські або туристичні. Довші маршрути — більше кілометрів, вища оплата.
• Графік — водії, що погоджуються на нічні зміни, святкові дні, “гарячі години”, часто отримують доплати.
• Дисципліна — перевізники цінують пунктуальних, відповідальних працівників. За прогул або запізнення можуть штрафувати, знижувати бонуси.

Також враховується, чи має водій водійську категорію D1 чи D, чи пройшов курси з безпечного водіння, чи є скарги від пасажирів.

Власний транспорт чи орендований

Водії, які працюють на власному транспорті, можуть мати суттєво вищі прибутки. В середньому, при ефективній роботі, дохід може становити 50 000–70 000 грн/міс, але й витрати значно більші. У цьому випадку водій — це і шофер, і механік, і бухгалтер.

У разі оренди транспорту, зазвичай водій платить оренду власнику — це 500–1 500 грн/день. Тобто, щоб заробити більше, потрібно “накрутити” нормальний обіг пасажирів і не стояти в заторах.

---

Зарплати водіїв під час війни: що змінилось

Як мобілізація вплинула на ринок праці

Війна серйозно вплинула на ситуацію з водіями. З одного боку, багато чоловіків мобілізували до ЗСУ — це створило кадровий дефіцит. У 2024–2025 роках у великих містах стало складніше знайти досвідченого водія з категорією D. Роботодавці почали активно залучати пенсіонерів, людей з досвідом 10–20 років, іноді навіть молодих фахівців без повного стажу.

З іншого боку, через війну впав пасажиропотік у прифронтових областях. Деякі маршрути закрилися, інші — скоротили кількість рейсів. Водії в цих регіонах втратили частину доходу, або змушені були переїхати до інших міст.

Також почала діяти заборона на виїзд за кордон для чоловіків призовного віку. Це обмежило потік водіїв до ЄС, але водночас підняло зарплати всередині країни. Водії стали “дефіцитним товаром”, і на них почали полювати великі компанії, піднімаючи ставки.

Пільги, компенсації, ризики

В умовах війни держава запровадила низку програм підтримки:

• Податкові пільги для перевізників
• Субсидії на пальне у певних регіонах
• Компенсації за ризиковані маршрути (зони бойових дій)

Однак реальні ризики лишаються високими. У прифронтових містах водії працюють під постійною загрозою обстрілів, рухаються складними маршрутами, не завжди мають нормальний зв’язок чи сервіс.

Деякі маршрути взагалі проходять із супроводом військових, що створює додатковий стрес і навантаження.

---

Перспективи на 2026 рік: чи зростатимуть зарплати

Прогнози експертів

Аналітики ринку праці прогнозують, що попит на водіїв автобусів і маршруток в Україні лише зростатиме. Є кілька причин:

• Відновлення інфраструктури після війни
• Повернення біженців з-за кордону
• Зростання урбанізації та розширення міст

Очікується, що у 2026 році середня зарплата водія автобусу може сягнути 35 000 грн/міс, а у Києві та інших великих містах — до 45 000 грн. Приватні перевізники, аби утримати кадри, змушені будуть пропонувати кращі умови: бонуси, офіційне оформлення, страховки.

Плани уряду та реформування транспортної сфери

У планах Мінінфраструктури — цифровізація транспортної системи, введення єдиного електронного квитка, моніторинг GPS-руху автобусів, а також жорсткіші умови для ліцензування перевізників.

Це означає, що “чорний ринок маршруток” поступово відходитиме, а водії, які працюють офіційно, виграватимуть. Держава планує стимулювати прозору роботу, спрощувати податкові умови для ФОПів, створювати додаткові навчальні центри для водіїв категорії D.

Висновки: чи варто йти працювати водієм у 2025?

Професія водія автобусу або маршрутки в Україні у 2025 році – це, без перебільшення, виклик і можливість водночас. З одного боку – це щоденна відповідальність, довгі години за кермом, тиск, фізичне навантаження і нерідко нестабільні умови. З іншого – це стабільний попит, можливість гідно заробити, зростання ринку перевезень і навіть перспектива роботи за кордоном.

Реальні цифри вражають: у великих містах водій може заробляти від 30 000 до 60 000 грн/міс, а на міжнародних рейсах — ще більше. Це вже серйозний аргумент на користь вибору такої роботи, особливо для чоловіків із технічною освітою або досвідом керування.

У державному секторі — більше стабільності, соціальних гарантій, відпусток, але й менше грошей. У приватному — більший прибуток, але й більші ризики. Існує ще варіант самозайнятості — як ФОП або власник маршруту, що дає повну свободу і високі доходи, але й забирає чимало відповідальності та часу.

Водночас важливо розуміти, що ця професія не для всіх. Тут потрібна дисципліна, терпіння, хороше здоров’я та стресостійкість. Це не “робота мрії”, але для багатьох — реальний спосіб заробити і забезпечити родину.

З урахуванням змін у ринку, війни, демографії, у 2025–2026 роках професія водія залишатиметься актуальною. Тому, якщо ви шукаєте роботу з реальним доходом, можливістю професійного росту та перспективами — ця сфера варта уваги.

---

FAQ – Часті запитання